Що ми робимо?

Проект “Організація мережі психологічної допомоги воїнам АТО та членам їх родин в районних центрах Черкаської області”
Психоедукаційні діалогові групи. Психоедукація щодо наслідків психотравматичних подій під час війни – це в даний час основна робота, яка повинна проводитися серед спеціалістів, які взаємодіють із учасниками АТО і серед самих комбатантів.Така робота ведеться не систематично і в окремих групах спеціалістів, і серед учасників бойових дій.Нами, фахівцями Регіонального психологічного кризового центру «Фундації «Паритет», при попередньому інтерв’юванні спеціалістів у районах була виявлена слабка поінформованість більшості згаданих вище спеціалістів про те, як саме впливає бойовий стрес та перебування у зоні бойових дій на людину, її емоційний стан, поведінку, думки. Тому перша половина таких діалогових зустрічей була побудована на перегляді та обговорені презентації про наслідки психотравмуючих подій у зоні бойових дій, на прикладах війн інших країн. Для багатьох спеціалістів було дивною новиною те, що ПТСР буде не у всіх комбатантів і що більшість із них адаптуються до мирного життя самостійно.
На всіх групах і першого, і другого формату зроблено акцент щодо уважності до таких станів як депресія і висока тривожність комбатантів, говорилось що у таких станах людину не можна залишати наодинці бо саме у таких випадках високий ризик суїцидальної поведінки і саме цьому потрібна невідкладна допомога.
Також підкреслювалася проблема недостатньої кількості психологів-консультантів у районах і того що потреба суспільства у таких фахівцях зараз продовжує зростати.
Метою таких зустрічей було:
 узгодження дій спеціалістів різних галузей, усвідомлення універсальності проблем та оптимізація їх вирішення, налагодження взаємодії між службовцями державних установ, надання інформації щодо специфіки адаптації, емоційного та поведінкового станів демобілізованих військовослужбовців із зони АТО, обговорення можливості подальшої співпраці і надання професійної допомоги у вирішенні проблемних ситуацій;
 профілактика стигматизації у учасників АТО тих психологічних змін, які можуть з’явитися після перебування у зоні бойових дій;
 отриманнядосвіду партнерського діалогу і конструктивної постановки задач, які потрібно вирішувати негайно, і стратегічно віддалених задач.
Проведення груп складалося із інформаційного повідомлення експертів та обов’язкового обговорення всіма учасниками цієї теми.
Такі зустрічі проводились за принципом обговорень у форматі круглих столів, коли кожному учаснику надавалось слово для того, щоб висловити свій досвід взаємодії із ветеранами АТО, їх рідними, поділитися баченням проблемних питань, які при цьому спостерігалися та запропонувати нові моделі взаємодії із цією категорією громадян. Учасники АТО ділилися своїми поглядами.
У процесі обговорень дуже часто виникала тема конфліктної комунікації між комбатантами і представниками консультантів і фахівців різних служб. Спеціалісти психологи ділились досвідом успішного керування конфліктами, але виявилось що більшість фахівців мають певні проблеми у цьому питанні та ще й не всі про це говорять ще й приховують це, хоча ветерани АТО згадували конфліктний стиль спілкування із представниками служб і підрозділів.
Психологи-консультанти та соціальні працівники називали актуальні теми конфліктів у ветеранів АТО – це непорозуміння у сім’ях, з роботодавцями, конфлікти із сусідами. Між іншим говорилось про те, що нерідко ветерани перестають спілкуватись із колишніми друзями та часто знімають тривогу за допомогою алкоголю, іноді усамітнюються і перестають спілкуватися із близькими. Обговорювалося використання моделі взаємодії консультантів разом із представниками спілки ветеранів АТО у таких випадках. Це виїзд, з метою мотивації до реабілітації, до ветерана, який має проблеми, разом із психологами, соціальними працівниками і демобілізованими воїнами АТО.
Між іншим обговорювали те, що потрібна допомога освітян та ЗМІ у питанні донесення до суспільства розуміння того, чим відрізняються психолог, психотерапевт і психіатр, які у них методи роботи і які функції вони виконують. Все це потрібно робить для зняття стигм у суспільстві щодо цих професій.
Найбільша увага приділялася темам пов’язаним з ознайомленням бійців з наслідками бойового стресу та інших травматичних подій, а також формуванню навичок саморегуляції та самовідновлення. У людини, яка була учасником бойових подій, можуть виникати різні ознаки бойового стресу: порушення адаптації, підвищена дратівливість, надмірна чутливість до подразників або тиші, безсоння, прагнення уникати попередніх дружніх контактів, можливі яскраві спалахи минулих подій, які виникають мимоволі і супроводжуються негативними переживаннями та душевним болем. Індивідуальне сприйняття травматичних події, різний ступінь стресостійкості кожного обумовлює і характер наслідків бойового стресу.
Очікувані результати для комбатантів:
1) комбатанти усвідомлюють вищезгадані проблемні моменти і у них підвищується мотивація працювати із фахівцями над вмінням керувати своїм станом і конструктивною поведінкою;
2) комбатанти знайомляться із цілями та можливостями соціально-психологічної служби, розуміють кола проблем, які вони можуть розв’язати за допомогою психолога чи соціального працівника, розширюють уявлення про те, до якої саме служби варто звернутися.
Очікувані результати для спеціалістів:
1) спеціалісти різних галузей усвідомлюють більш широку картину проблемного поля щодо згаданої теми;
2) у спеціалістів збільшується мотивація покращувати професійність своєї комунікації, враховуючи специфіку такої категорії, як учасники бойових дій;

Проблемно-орієнтовані дискусійні групи у вигляді супервізійних інтервізій були орієнтовані на фахівців, що консультують учасників АТО. Вказаний вид роботи – це форма підтримки фахівця, в рамках якої він обговорює свою роботу з досвідченим колегою. Супервізія, на додаток до теоретичних знань і практичних навичок, є необхідною частиною професійного розвитку фахівця. Акцент в супервізії робиться на розвиток умінь, розуміння і навичок спеціаліста. При інтенсивної і глибокої роботі фахівець неминуче стикається з різними переживаннями учасників АТО. Завдання фахівця в даному випадку – справлятися з ними, так, щоб ці почуття не чинили значного впливу на його життя поза професійної діяльності. В іншому випадку, емоції можуть призвести до зниження ефективності роботи і в подальшому до емоційного вигоряння.
Мета супервізії допомогти колегам:
 стати більш успішними в роботі, розвинути професійну компетентність;
 пережити і відокремити почуття, які виникають під час роботи з клієнтом, зрозуміти причину їх виникнення і визначити в зв'язку з цим принципи подальшої роботи з клієнтом;
 помітити можливе порушення професійних, етичних та інших кордонів, що виникли внаслідок нестачі досвіду або знання;
 навчитися визнавати свої обмеження і помилки, ставати впевненим в собі і не боятися труднощів, а також отримувати задоволення від своєї роботи, незважаючи на її складний характер.
На цих групах піднімалися проблемні питання і вибиралося саме пріоритетне, після чого використовувалися консультантські алгоритми розглядання цих питань. Традиційно фахові консультанти відчувають підтримку у таких формах роботи і планують наступні зустрічі.
Очікувані результати для спеціалістів - підвищення психологічної компетентності з метою розширення можливостей самостійно розв’язувати проблеми і конфлікти.
Інформація про тренінг СППА-АТО
Сучасні події в Україні актуалізували потребу в нових знаннях та навичках. Психологи, психотерапевти, соціальні працівники навчаються працювати із наслідками психічної травми, надавати першу психологічну допомогу, поширюють наукові знання про вплив травми на психічне здоров'я серед населення.
Зважаючи на описану ситуацію, вважаємо, що відповіддю на ці виклики може стати розробка і впровадження цілісної структурованої методики соціально-психологічної підтримки адаптації учасників АТО(СППА-АТО розроблено фахівцями Українського Католицького Університету м.Львів), яка має три основні характеристики:
перша – вона базована на методах доказової психотерапії (КПТ);
друга – вона структурована і деталізована, що може бути після проходження спеціального тренінгу засвоєна психологами та соціальними працівниками, педагогами, священослужителями;
третя – передбачає групову форму роботи й залучення родин учасників АТО, відтак дозволяє в десятки разів збільшити охоплення цільової аудиторії. Також передбачається закласти у методику можливість розширення її цільової аудиторії.
У програмі СППА-АТО систематизовані і коротко представлені сучасні знання про адаптацію ветеранів до мирного життя, при цьому фокус уваги акцентовано не на проблемі, а на ресурсах; саме тому багато приділено уваги феноменам посттравматичного зростання та розвитку психологічної стійкості (resilience).
Ця програма призначена для психологів медичних, освітніх та військових закладів, соціальних працівників, психотерапевтів.
Основна увага у програмі СППА-АТО приділяється регламенту занять, даються рекомендації щодо тривалості та частоти занять, мотиваційні інтервенції для ветеранів, поради ведучим груп щодо стилю й форми роботи. Особлива увага на пункті про оцінку потреби у скеруванні за фахової допомогою (психотерапевтичною, психіатричною, медичною, соціальною тощо). Учасники тренінгу будуть знати плани занять, їхній зміст із деталізацією кожного виду робіт, кожної вправи та техніки.
Програма соціально-психологічної підтримки адаптації ветеранів призначена для самих ветеранів (учасників бойових дій, які повернулися до мирного життя), так і для їхніх близьких та рідних людей.
Ця програма є передусім такою, що допомагає учасникам набути знань та умінь, корисних при переході із одних життєвих обставин у інші. Вона допомагає швидше адаптуватися до змін, сприяє заміні некорисних стратегій мислення та поведінки на корисні, відповідні новій ситуації, в якій опинилася людина. Також вона допомагає соціальному оточенню зрозуміти людину, яка адаптується, і також зі свого боку опанувати методи допомоги і їй, і самим собі.
Щоб отримати навички для проведення груп за програмою СППА-АТО розроблений тренінг-семінар. Фахівці Регіонального психологічного кризового центру м. Черкаси пройшли тренінг для тренерів за про програмою СППА-АТО, тому мають дозвіл від Українського Католицького Університету навчати консультуванню та проведенню груп за програмою СППА-АТО.
Також нашими фахівцями була доповнена програма СППА власними практичними здобутками, напрацьованими та перевіреними в ході власної практичної роботи із комбатантами та членами їх родин. Зокрема були представлені наступні практично-теоретичні блоки:
1. Авторська модель змін родинних стосунків «До та Після». Дана модель ґрунтується на практичному досвіді сімейного консультування та проведення груп для дружин учасників АТО фахівцями «Фундації Паритет».
2. «Модель Оптимізму», яка допомагає працювати із наслідками бойового стресу у комботантів, зокрема із психологічною надбаною безпорадністю.
3. «Техніка аналізу актуальної проблеми та її вирішення із залученням особистих ресурсів» - призначена для практичної роботи із учасниками АТО спеціалістами широкого профілю.
Теоретико-практичні зустрічі на тему: «Практичне застосування методу Ненасильницького Спілкування в комунікації із комбатантами». Ненасильницьке спілкування (ННС, також емпатичне спілкування) – це процес або метод спілкування, розроблений американським психоаналітиком д-ром Маршалом Розенберґом на початку 1960-х років. В основі методу лежить клієнт-центрована психотерапія та гуманістична психологія Карла Роджерса, удосконалена концепцією універсальних потреб, які представляються рушійною силою людських дій.
Метод Ненасильницького спілкування виходить з переконання, що будь-які дії людини, незалежно від їхнього характеру і форм, спрямовані на задоволення загальнолюдських потреб. ННС визнає, що людина за своєю природою понад усе прагне сприяти добробуту інших людей. Таким чином, ННС бачить насильницькі дії людини, як результат втрати усвідомленості своїх потреб, які вона намагається задовольнити насильницьким шляхом. ННС нівелює і знецінює насильницькі стратегії, допомагаючи людям відновлювати зв’язок зі собою через усвідомлення їхніх автентичних потреб, що відтак приводить до природнього прагнення сприяти добробуту інших. Понад 550 сертифікованих тренерів працюють у різних країнах світу на різних рівнях і у різних сферах, покращуючи соціальні зв’язки через відмову від насильства і переходу до діалогу та примирення задля розбудови здорових громад. Фахівці нашого Регіонального центру мають відповідні сертифікати та є досвідченими спеціалістами в цій галузі.
ННС часто застосовується у фасилітації діалогів й медіації як базова методика для досягнення взаєморозуміння між сторонами, також у спілкуванні керівників і підлеглих, у спілкуванні спеціалістів із складними категоріями клієнтів, для підготовки поліцейських, педагогів та для вирішення і профілактики сімейних конфліктів. У своїй суті, замість агресивного висловлення суджень та критики іншої сторони, ННС помагає сторонам визначати, висловлювати і вислуховувати основні інтереси та потреби одні одних. Таким чином, ННС сприяє деескалації тиску, агресії та ворожості у діалоговому процесі та підтримує спільні зусилля сторін для вирішення конфліктів через взаємну емпатію.
Таким чином, ННС допомагає нам навчитися по-новому виражати себе, чути інших та вирішувати конфліктні ситуації, фокусуючи свою увагу на тому, що ми спостерігаємо, відчуваємо, що потребуємо і про що просимо. Застосовуючи ННС людина навчається краще розуміти себе, трансформує звичку осуджувати та оцінювати іншого (що не дозволяє задовольнити ні свої, ні потреби іншого) у взаємодії із учасниками АТО.
Загальні висновки по проекту:
1) Психологічна культура сьогодні має бути обов´язковою складовою професійної культури працівників різних соціальних сфер. Вона має стати обов´язковим елементом професійної свідомості та самосвідомості усіх фахівців. Тому формування психологічної культури є одним із «стартових» завдань практичних психологів, оскільки його вирішення може позитивно впливати як на життєдіяльність населення (працівників організацій), так і на роботу психологів. У ході таких зустрічей велися протоколи як на кшталт у фокус-групах, тому цей матеріал зараз аналізується фахівцями Психологічного кризового центру для подальших висновків і адекватних відповідей.
2) Потрібні і навчальні вебінари, і тренінги-семінари, і післятренінгова підтримка та супровід фахівців у таких формах як інтервізії, супервізії, групи емоційної підтримки і відреагування, розвантаження та відновлювання для підвищення стресостійкості і профілактики вигорання фахівців.
3) Ідея створення мережі психологічної допомоги у районах Черкаської області вибрана вірно. Проте більшість учасників кажуть про те, що такі зустрічі важливо проводити не в онлайн-форматі та теоретичному плані, а в реальному вигляді (зустрічі, обговорення, дискусії, фокус-групи) та застосовуючи практичні навички та інструментарій.
4) Що ж до соціально-психологічної адаптації ветеранів АТО, то є у фахівців консультантів усвідомлення того, що існує потреба у регулярній міжгалузевій комунікації і в он-лайн просторі із створенням закритої мережі, і в реальних спільних заходах, таких як організаційні робочі сесії, круглі столи для створення загальної картини і проблемного поля, і поля задач, і зон розподілу відповідальності при їх виконанні.
5) Спеціалістам, які хочуть навчатися, не дуже цікаві викладачі-теоретики. Вони бажають спілкуватися із практиками, які дають діючі моделі ефективності.
6) Ми бачимо високу потребу у навчанні програмі СППА-АТО максимальної кількості психологів та соціальних працівників з усіх районів Черкаської області, тому плануємо наступні групи. Спеціалісти почуваються більш впевненими, коли мають практичні навички та інструментарій, відпрацьований у тренінговій групі. Нами розроблені ефективні методики роботи із комбатантами та членами їх родин, практичний аспект даної програми високо оцінили учасники тренінгів.